Льопе де Вега. Скласти сонет звеліла Віоланта...

Скласти сонет звеліла Віоланта...
 

Скласти сонет звеліла Віоланта,

штирнадцять віршів — знаменита штука.

Уперше отака мені розпука!

А втім, на три вже й стачило таланту.

Втік приголосний — горе-симулянта

припнув отут, буде йому наука;

ось і терцет мені у двері стука,

щойно для прив’язі знайшов я банта.

Схоже, що день сьогодні в мене вдалий,

за малим діло — подолать терцети.

У першім — крапка. Зроблено немало.

Погляньте лиш, доля моя на злеті.

Рахуймо вірші: їх тринадцять стало,

один останній — ось і по сонеті!

 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)
 
Примітка. У 1617 році Лопе де Вега випустив комедію «Срібна дівчина» (La niña de plata). Цей майже забутий твір містив цей сонет-забавку, який став одним із найвідоміших сонетів письменника.

Перекладацький коментар

Льопе де Вега. Сонет 16. Закоханий у діву-Місяць пишну...

Сонет 16
 
Закоханий у діву-Місяць пишну,
у ніг Атланта сидить Ендіміон
і наріка, аж ревність б’ється в скроні:
«Хто сталим серед змін твоїх залишиться?
 
З тобою меншає віра моя — і більшає,
явилась ти — і лик сховала скромно,
ось ти ясна, ось хмуро-похоронна,
ось виступаєш горда і неспішна;
 
то ти закохуєш противні індії,
поки вмираю, бо не бачу твої лиця,
то вернеш, внявши гіркому лементу».
 
Аж чує: «Чом ти плачеш? — мовить Клітія. —
Ти ж любиш ту, яка холодить, — Місяць,
не сонце, яке спопеля дощенту!»
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)